Іван народився в селі Малокаховка Херсонської області. Закінчив Каховський агротехнічний фаховий коледж, де здобув спеціальність агротехніка. У 18 років пішов на строкову службу. З того часу присвятив своє життя військовій справі. Брав участь в АТО. Служив у 59-й окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка. Пройшов шлях від солдата до головного сержанта кулеметного взводу 9-го окремого мотопіхотного батальйону. Дуже любив футбол, був палким шанувальником ФК «Шахтар».
У перший день повномасштабної війни, 24 лютого 2022 року, Іван став одним із тих, хто першими зустріли ворога ворога на адміністративному кордоні із Кримом. Українські оборонці, які стояли в Олешках, знищили колону окупантів і змогли живими вийти з оточення. Потім Іван боронив Запорізьку, Херсонську і Донецьку області. Брав участь у звільненні Херсона. На його рахунку величезна кількість знищеного особового складу і техніки противника. Під його керівництвом неодноразово відбивались ворожі штурми. Під час одного із них Іван отримав важке поранення в руку, але продовжував нищити окупантів і вміло керувати підлеглим особовим складом, що призвело до розгрому противника.
Не дочекавшись повної реабілітації після поранення, Іван повернувся у стрій. Вже не міг служити в піхоті, тому перейшов у розвідку, пройшов навчання і став оператором БПЛА. За деякий час отримав ще одне поранення. Не пройшовши повну реабіліацію і цього разу, повернувся в лави захисників уже в складі 9-ї окремої бригади безпілотних систем.
«Мій чоловік десять років свого життя віддав нашій країні. Він робив усе, щоб ми могли спати спокійно. Кількість його подвигів не перелічити. Людина доблесті та честі, уособлення непереможної волі українського народу, надійний побратим і просто людина з великої букви», – написала дружина Дарʼя.
Івана нагородили медаллю «За військову службу Україні».
Поховали захисника у Львові на Полі почесних поховань Личаківського цвинтаря.
У нього залишилися мати, дружина, четверо братів і дві сестри.
