Віктор був родом з міста Костянтинівка Донецької області. Закінчив місцеву школу №3. Зробив своє захоплення роботою – займався виробництвом меблів із дерева. Вільний час любив проводити з родиною та друзями.
Після початку повномасштабного вторгнення чоловік добровільно долучився до лав ЗСУ, щоб захистити свою родину від окупантів. Служив у 61-й окремій механізованій Степовій бригаді. Воював на Херсонщині. За час служби зазнав декількох контузій.
За мужність і відданість справі Віктора Стального нагородили відзнакою «За військову службу Україні».
«Віктор був найщирішою людиною. Всі, хто його знав, кажуть, що це дуже добра та світла людина. Він намагався робити все для родини. Йому було дуже складно в житті, але все, що міг, віддавав сім’ї. Навіть коли йому було дуже важко, він не хотів, щоб ми хвилювалися, тому подробиці розповідав вже після подій і з посмішкою. Для мене він є взірцем, як потрібно поводитися в складних умовах. Тато мріяв про дім і спокійне життя з дружиною»», – розповіла донька воїна Вікторія.
Поховали Віктора на Південному кладовищі в селі Віта-Поштова Київської області.
У нього залишилися дружина, донька та син.
