Руслан Васильович народився в селі Стінка Тернопільської області. У 2002-му, коли йому було 3 роки, переїхав з родиною в село Бурівка Чернігівської області. Вступив у Чернігівський медичний коледж, але провчився лише рік та пішов на строкову військову службу. Згодом вирішив залишитися в армії та підписав контракт із Національною гвардією України.
З початком повномасштабного вторгнення Руслан у складі чернігівського підрозділу Нацгвардії став на захист міста Чернігів. Згодом у складі в/ч 3035 вирушив боронити Східний напрямок. Він був стрільцем, радіотелефоністом і водієм.
Побратими пригадують Руслана як надійного та мужнього воїна, з яким було не страшно йти в бій.
За свою службу молодий воїн був нагороджений медаллю «За оборону Чернігова» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Поховали нацгвардійця в селі Бурівка на Чернігівщині. На фасаді школи, де він навчався, відкрили меморіальну дошку.
У Руслана залишилися батьки і брат.
