Ярослав народився 28 травня 1999 року в місті Кам’янське Дніпропетровської області. У 2018 році закінчив місцевий енергетичний фаховий коледж. У 2019–2021 років проходив строкову службу, а в березні 2022 року добровільно став на захист України.
Служив у 18-й Слов’янській бригаді НГУ, у батальйоні спеціального призначення «Донбас», де був головним сержантом 3-го взводу 2-ї роти.
«Коли окопи закидували димовими шашками, Ярослав різко зникав в диму, щоб перевести подих і перечекати, доки він розсіється. Так і виник псевдо Дим», – розповіла дружина Діана.
«Ярослав був не просто чоловіком – він був серцем нашої родини. Турботливий, уважний, завжди з теплом у словах і діях. Для нього на першому місці завжди була родина, і ми це відчували щодня – навіть коли він був далеко, навіть під гуркіт війни. Ярік вмів дарувати радість, підтримувати у найтяжчі моменти. У нього завжди було добре слово, щира усмішка і нескінченний оптимізм. Він ніколи не втрачав віру, навіть там, де було важко», – додала дружина.
Захисника нагородили відзнакою президента «За оборону України», «Золотим хрестом» від Головнокомандувача ЗСУ та орденом «Хрест Героя».
Поховали воїна у рідному місті на Алеї Героїв.
У нього залишилися батьки, брат, дружина і син, якому на момент загибелі батька був один місяць.
