Олександр народився в місті Ровеньки Луганської області. Закінчив Ровеньківський гірничий фаховий коледж за спеціальністю «Гірнича електромеханіка», потім здобув вищу освіту за спеціальністю «Гірничий інженер».
Спочатку Олександр працював підземним електрослюсарем, прохідником, а згодом – обіймав керівні посади на шахтах у Луганській області. Був інженером ПАТ «Шахта «Надія» Львівської області, в. о. директора відокремленого підрозділу «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля» Донецької області, на шахтах ДП «Передпускова дирекція шахти №10 «Нововолинська» та ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля». Очолював ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» у Вугледарі.
Олександр завжди був там, де найскладніше і де потрібні фахові інженерні знання. Його неодноразово відзначали, зокрема і державною нагородою «За працю та звитягу».
До повномасштабного вторгнення чоловік жив із родиною у Харкові.
У березні 2022 року Олександр долучився до у 74-го окремого розвідувального батальйону. Обіймав посаду командира взводу безпілотних авіаційних комплексів. Мав звання старшого сержанта.
За гідну службу оборонця нагородили відзнакою Головнокомандувача Збройних сил України «Золотий хрест», а також медалями «За оборону рідної держави», за участь в боях «Східний фронт», і «За оборону міста-героя України Харкова».
«Ти був моєю опорою, моїм захистом, моїм всім. Кожен день я думала, що це не може бути правдою, що ти повернешся, і ми будемо разом. Але тепер я знаю, що ти завжди будеш зі мною в моєму серці, у думках, у всіх тих моментах, які ми провели разом. Пишаюся тобою, твоєю мужністю та тим, як ти боронив нас, нашу країну, нашу родину. Ти зробив усе, що міг, і навіть більше. Обіцяю, що буду продовжувати жити так, як ти б хотів. Ти завжди був моїм героєм, і я буду вічно тебе любити. Дякую тобі за все, мій дорогий. Вічна пам’ять тобі, я ніколи не забуду тебе», – сказала дружина Олена.
Поховали захисника на Алеї Слави Харківського міського кладовища №18 (18 квартал 16 ряд 1 місце).
