Євгеній був родом із селища Солоне Дніпропетровської області. Навчався в Солонянській середній школі №1. У 2014 році став на захист України. Був учасником АТО, воював у складі 22-го окремого мотопіхотного батальйону. Також виконував бойові завдання в ООС. Разом з побратимами боронив найгарячіші точки фронту Авдіївки та Мар'їнки.
Під час повномасштабної війни Євгеній знову долучився до лав захисників. Проходив службу в 54-ій окремій механізованій бригаді імені гетьмана Івана Мазепи. Обіймав посаду водія кулеметного відділення.
За час служби військовий неодноразово був відзначений грамотами за сумлінне виконання військових бойових обов'язків. Отримав медалі «За участь в АТО» та «За участь в ООС». Посмертно був нагороджений орденом «За мужність» lll ступеня.
«Женя був коханим чоловіком, люблячим батьком, зразковим сім'янином, надійною опорою і підтримкою для всіх рідних. Був веселим та привітним, душею компанії. Найкращий син, прекрасний товариш, відважний воїн. Він ні на мить не вагався, йти чи ні. Був справжнім патріотом своєї країни. Щиро вірив у перемогу. Він – наш Герой, який назавжди в наших серцях», – розповіла його мама Наталія.
«Мій тато – моя гордість! Я пишаюся ним. Мій тато – це справжній чоловік з почуттям гідності, справедливості та честі», – сказала Катерина Строменко.
Поховали воїна в рідному селищі Солоне.
Вдома на Євгенія чекали батьки Віктор та Наталія, дружина Олена, донька Катерина та сестра Єлизавета.
