Володимир народився в селі Космач Івано-Франківської області. Опанував фах тракториста в професійно-технічному училищі.
У 2014 – 2015 роках брав участь в АТО у складі 128 ОГШБр, боронив Дебальцеве. Потім повернувся до цивільного життя. Жив у селі Вільшаниця на Хмельниччині, працював на будівництві. Вільний час проводив з сім’єю.
У лютому 2024 року Володимира призвали до Збройних Сил України, і він знову вирушив на фронт. Воював у лавах 214-го окремого штурмового батальйону «OPFOR». Був старшим навідником гранатометного відділення протитанкового взводу.
«Для мене та сім'ї мій чоловік назавжди залишиться найвідважнішим, мужнім і сильним духом. Батьком, який подав гідний приклад Героя і справжнього чоловіка. Маючи трьох маленьких діточок, без вагань став на захист України. «Струм» був тією людиною, яка вміла знайти підхід до побратимів, вони без вагань ішли з ним пліч-о-пліч. Не боячись за своє життя, завжди йшов на допомогу побратимам», – написала дружина захисника Ірина.
«Порядна, весела людина, завжди позитивний і відважний – дивився смерті в очі. Безстрашний, сильний духом, хоробрий!» – додала дружина брата та кума Катерина.
Поховали Володимира в селі Вільшаниця на Хмельниччині, де він жив із родиною.
У нього залишилися батьки, дружина, троє дітей, рідні, друзі та побратими.
