Андрій народився 13 жовтня 1970 року у Вінниці. У мирному житті працював будівельником, робив ремонти та захоплювався риболовлею.
У березні 2022 року добровільно став на захист України. Служив у 14-й бригаді Національної гвардії України «Червона калина», де обіймав посаду командира бойової машини. Тримав оборону на Хмельницькому, Запорізькому та Луганському напрямку, зокрема у важких боях під селом Оріхове.
Побратими дали йому псевдо Бульба за те, що мав довгі вуса.
«Тато був дуже доброю людиною, завжди всім допомагав. Для побратимів був як батько – хвилювався, щоб ніхто не був голодним. На Великдень, коли ще був на навчаннях у Хмільнику, власноруч пік паски й ходив з хлопцями їх святити. Завжди рвався першим у бій, казав: «Хлопці, вам ще сім’ї будувати». Ми страшенно за ним сумуємо, нам його бракує», – розповіла донька Євгенія.
Поховали воїна у Вінниці на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
У нього залишилися мати, дружина та дві доньки.
