Кирил народився і жив у Києві. Навчався у столичній спеціалізованій школі з поглибленим вивченням англійської мови №264. Ріс в турботі та любові у багатодітній родині зі старшим братом і молодшою сестричкою. Здобув фах повара-технолога у Київському державному коледжі туризму та готельного господарства. Працював мерчендайзером у торговельній мережі, у майбутньому планував відкрити свій бізнес. Захоплювався автомобілями. У 20 років пішов до армії. Наприкінці 2021-го, відслуживши термін, повернувся додому.
Під час повномасштабного вторгнення, на початку березня, хлопець пішов до військкомату. Мамі сказав: «Я не можу більше це терпіти!». У квітні Кирил потрапив до лав 44-го окремого стрілецького батальйону ЗСУ.
«Він був дуже бажаною, дуже очікуваною дитиною! Дитиною від Бога! Мій соколик… Мій всесвіт. Завжди усміхнений і веселий, трішки бешкетник, але дуже милий і добрий хлопчик. Улюблений син, брат, онук і племінник. Серед друзів він завжди був душею компанії, завжди налаштований на позитив. Вмів знайти спільну мову з кожним, підтримати, підібрати потрібні слова. Нестерпно боляче усвідомлювати, що його більше немає з нами... Так мало бачив, так мало встиг, але так багато зробив для нас… Ніколи не ховався за чужими спинами… Він був справжнім патріотом і загинув, як Герой, захищаючи нашу країну. Віддав своє життя заради нашої Свободи і Перемоги над загарбником! Пам'ять про нього назавжди залишиться в наших серцях та збережеться в наших спогадах», – розповідає мама полеглого воїна Анна.
«Найкращий друг, надійний побратим, чудовий, класний, веселий і відкритий хлопчина!», – зазначають друзі.
«Мужній, стійкій і рішучий. Завжди ввічливий та чуйний до оточуючих», – додає командир.
Посмертно солдат Сидоришин нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали молодого бійця на Алеї Героїв Лісового цвинтаря у столиці.
Вдома на Кирила чекали батьки, брат і сестра.
