Микита народився і жив у Харкові. Після закінчення школи здобув фах газозварювальника у професійно-технічному училищі. Захоплювався автомобілями, обожнював автоперегони. Одружився, виховував сина. Завжди мріяв, щоб його родина жила у мирній країні.
Коли почалася повномасштабна війна, чоловік одразу почав допомагати цивільному населенню. Зокрема, возив гуманітарну допомогу по Харкову. Але згодом вирішив взяти до рук зброю та приєднатися до ЗСУ. Микита служив у 53-й окремій механізованій бригаді імені князя Володимира Мономаха. Брав участь у боях на Херсонщині й Донеччині.
«Мужній Герой, веселий, відважний воїн, боровся за справедливість, чемний, душа компанії, піднімав бойовий дух побратимів, мав мрії, любив сім'ю і Батьківщину. Віддав життя заради нас. Вічно будемо пам'ятати люблячі очі, щиру посмішку. Микита – наша Гордість. Він назавжди у наших розбитих сердцях. Не забудемо, не пробачимо!» – написала мама загиблого Ірина.
Поховали воїна на Алеї Слави 18-го кладовища в Харкові.
У Микити залишилися мама, дружина і син.
