Микола народився в селі Брагинці Чернігівської області. Жив у селі Озеряни. У 2009-му здобув кілька робітничих спеціальностей у Дігтярівському технічному ліцеї: слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин і устаткування, тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, електрозварювальника ручного зварювання та водія автотранспортних засобів. Велику частину життя працював трактористом. Захоплювався риболовлею, автомобілями та мисливством.
У серпні 2022 року чоловіка мобілізували до лав Збройних Сил України. Спочатку він служив у 42-му окремому стрілецькому батальйоні, потім – у 20 ОСБ. Обіймав посаду радіотелефоніста.
«Не про таке майбутнє ми мріяли і навіть не уявляли, що ти залишишся лиш у пам'яті і глибоким пекучим болем в наших душах, а зустрічатись ми будем на кладовищі… Навіки наш. Любимо, сумуємо, пишаємось!» – написала дружина загиблого Антоніна.
«Коля був мужнім, хоробрим воїном й надійним побратимом. Вдома він був коханим чоловіком, люблячим батьком і гордістю батьків, а ще братом, кумом, другом, дядьком, племінником, колегою. Всі, хто знав його, говорять, що такі, як він, зустрічаються вкрай рідко. Був опорою, підтримкою та взірцем для багатьох людей. Коля назавжди залишиться в наших серцях як світла і добра людина, у нього завжди було багато друзів, адже до кожного з них він знаходив підхід, з ним було легко в спілкуванні знайти спільну мову, він наче розумів усе з пів слова. Чесний, справедливий, ніколи не боявся сказати правду в очі. Нам всім дуже важко без Колі, така гарна людина, прийде завжди на допомогу і дасть пораду, здається, що ми всі стали сиротами без нього», – додали його близькі.
Поховали Миколу в селі Озеряни на Чернігівщині.
У нього залишились батьки, брат, дружина, син і донька.
