Олександр народився в селі Красне на Донеччині. Жив у місті Селидове рідної області. Закінчив Донецький державний університет управління. Працював журналістом. Грав у гурті на бас-гітарі, писав музику, багато читав.
Під час повномасштабної війни чоловік змінив фах і став воїном. Приєднався до лав 37-го окремого стрілецького батальйону (в/ч А4069) ЗСУ. Обійняв посаду стрільця-помічника гранатометника і вирушив на передову.
«Саша був світлою людиною з широким світоглядом і загостреними чеснотами. Він був гідним воїном, який до останнього подиху захищав Україну», – розповіла дружина загиблого Валентина.
«Весь його професійний шлях був сповнений любові до України та рідної Донеччини. До того, як прийти у журналістику, Саша був координатором руху «Сильні громади» та невпинно займався демократичною розбудовою регіону – організовував громадські заходи й ініціативи, культурні події; був небайдужим до розвитку українського Сходу. Саша ніколи не терпів несправедливості. Тому, коли став частиною нашої команди, взяв на себе дуже важливу роль – писав про корупцію на Донеччині, нечесних чиновників і про те, що заважає нам гідно жити на своїй землі. Він був честю і совістю нашого колективу. З ним завжди було про що поговорити: від новинок у кіно до теорій філософії. Ще Саша був талановитим музикантом – майстерно володів гітарою», – написали колеги з інформагентства «Вчасно».
Поховали Олександра на Алеї Слави Степового цвинтаря у місті Селидове.
Вдома на нього чекали батьки, брат і дружина.
