Євгеній народився в місті Новий Буг на Миколаївщині. Навчався у місцевій ЗОШ №9, очолював туристичний гурток. Закінчив Новобузький коледж Миколаївського Національного аграрного університету, де опанував фах електрика. Працював охоронцем.
У 2019 році хлопця призвали на строкову військову службу, під час якої він підписав контракт із 36-ою окремою бригадою морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського.
«Женя у нас був веселим і добрим. Допомагав усім, хто цього потребував. Коли був вдома, допомагав по господарству. Дуже хотів займатися бджолами, навіть пару вуликів придбали. Допомагав качати мед нашим пасічникам, йому це подобалося. Він працював і просто насолоджувався життям», – розповіла мати Валентина Царук.
Із початку повномасштабного вторгнення, 27 лютого 2022 року, захищав Маріуполь – був кулеметником у складі десантно-штурмового відділення.
«Востаннє з сином говорили 5 березня близько дев’ятої вечора. Він казав, що страшно, що любить нас всіх і щоб не забували про нього. І все, більше ніякого зв'язку не було. За тиждень Женя загинув. Тіла нам досі не передали (станом на квітень 2025 року, – ред.), чекаємо на експертизу ДНК. Син мені сниться, але нічого не каже, просто сміється», – поділилася мати.
Посмертно Євгенія нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. На його честь встановили пам'ятні дошки на Алеях Слави у містах Миколаїв і Новий Буг.
У нього залишилися батьки, сестра та троє братів: двоє старших і один молодший.
***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
