Ігор народився в селі Хор Хабаровського краю РФ. Через деякий час сім'я переїхала жити на українську Рівненщину. Здобув середню освіту. У 1994 році одружився, відтоді служив у військовій частині в місті Мерефа Харківської області, де отримав звання прапорщика і був старшиною роти. У 1999 році перевівся на Рівненщину в село Городище, де служив в МНС. Згодом звільнився і працював на будівництві, був спеціалістом з викладки. У 2016-2018 роках брав участь в АТО/ООС. Захоплювався історією, любив переглядати історичні документальні фільми, також читав багато літератури на військову тему.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, не чекаючи на повістку, добровільно, в один день разом зі старшим сином чоловік пішов до військкомату. Разом вони стали на захист України. Ігор служив у 68-ій окремій єгерській бригаді Збройних Сил України. Був головним сержантом резерву 44-ої запасної роти.
«Своїх двох синів Ігор дуже любив, за життя жодного разу не підвищив голосу на них. Був коханим чоловіком і люблячим батьком, мав дуже добре серце і золоті руки», – зазначила дружина полеглого військового Тетяна.
Поховали Ігоря на Алеї Слави кладовища «Нове» в Рівному.
В Ігоря залишилися дружина Тетяна, сини Павло та Артем.
