Євген родом із Запорізької області. Жив у Запоріжжі. Закінчив Таврійський державний агротехнологічний університет, здобув професію інженера-механіка. У мирному житті був металургом, працював на Запорізькому заводі феросплавів. Займався спортом, був кандидатом у майстри спорту з гандболу.
Під час повномасштабної війна, 12 квітня 2022 року, чоловік був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у 92-ій окремій механізованій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка.
«Мій чоловік був дуже доброю і чуйною людиною, любив і шанував рідних. Був мужнім, добровольцем пішов захищати Батьківщину. Це прекрасна людина! Я не бачила, щоб настільки гармонійно в людині поєднувалися хоробрість, чоловіча суворість, відповідальність та дитяча наївність, ніжність, щирість. У нас була міцна родина,15 червня 2023-го мала бути 10-та річниця шлюбу. За ці роки я не чула, щоб він когось засуджував, навпаки – завжди намагався бачити в людях тільки хороше. Я дуже пишаюся, що це – мій чоловік і батько моєї дитини», – зазначила Катерина Турчаненко.
Посмертно боєць нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали воїна на кладовищі Святого Миколая у Запоріжжі.
Вдома на Євгена чекали мама, дружина і донька.
