Дмитрові було 43 роки. Він народився в Черкасах. Після закінчення школи №27 здобув освіту в Одеському інституті сухопутних військ. Потім служив у десантних військах міста Кропивницький. Після звільнення в запас у 2003 році працював у різних галузях, зокрема на будівництві та на заводі в охороні. Про нього кажуть: мав золоті руки, усе міг відремонтувати самостійно.
Брав участь у бойових діях в Луганській і Донецькій областях. Мав поранення, здобув низку відзнак за службу.
Із початком повномасштабного вторгнення пішов у військкомат, служив у 4-ій окремій танковій бригаді імені Івана Виговського. Обіймав посаду начальника речової служби. У червні 2022 року під Ізюмом потрапив до російського полону.
«Мій брат був добрим, турботливим, завжди про всіх піклувався. Душа компанії, дуже товариський. Мав багато друзів, підтримував звʼязок з усіма», – розповіла Світлана Мулявка.
31 серпня 2023-го тіло чоловіка обміняли. За кілька днів, у вересні, зі слідчого управління зателефонували його матері й повідомили про це, попросили приїхати на опізнання.
Поховали бійця на Алеї слави в Черкасах.
Вдома на Дмитра чекала мама, сестра і донька.
