Петро родом із села Авратин Житомирської області. Закінчив Любарський професійний ліцей та здобув професії газозварювальника і тракториста. Працював трактористом у фірмі «Агро-регіон». Пізніше виконував ремонтні роботи в Києві, Житомирі, Ірпені.
Під час повномасштабної війни чоловік захищав Україну від російських окупантів у складі 95-ої окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ. З перших днів разом із побратимами боронив найгарячіші напрямки.
«Відважний, сильний, сміливий, чуйний синок. Ніколи не лишав в біді товариша, приходив завжди на допомогу, навіть у бойових діях був завжди перший. Зі слів побратимів, він виніс товариша з бою і повернувся за другим – тоді смерть і застала його там, осколком поранило груди і він не повернувся до своїх хлопців», – розповіла мама полеглого бійця Валентина Миколаївна.
Посмертно солдат Тимощук Петро Васильович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали Героя в рідному селі.
У Петра залишилися батьки, п’ятеро сестер і четверо братів.
