Іван був родом із села Волохівка Харківської області. Там зростав та ходив до школи. Згодом здобув у Харкові дві вищі освіти – вчителя фізичної культури та управлінця. У вільний час любив рибалити, прагнув розвивати зелений туризм.
У цивільному житті спершу працював вчителем, а потім став головою сільської ради у рідній Волохівці. Після завершення терміну головування пробував різноманітні роботи, і, зрештою, підписав контракт зі Збройними Силами України. Брав участь в АТО/ООС у складі 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Обіймав посаду стрільця-снайпера механізованого відділення.
Повномасштабне вторгенння застало його на службі, на Харківському напрямку.
Нагороджений медаллю «За оборону міста-героя Харкова» та Орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
«Він був добрим, гарно ставився до інших. Співчутлива, чуйна людина», – розповіла про Івана Третьяка його колишня дружина Олена.
Поховали захисника в рідному селі.
У Івана залишилися син, батьки та брат.