Олександр народився 4 травня 1996 року у Вовчанську на Харківщині. Вступив до Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка, але не закінчив його: вирішив, що техніка та сільське господарство не для нього. Олександр захоплювався спортом і грав у волейбол, цікавився історичною літературою та обожнював музику. Любив Україну та життя. У 2016 році брав участь в антитерористичній операції.
До повномасштабного вторгнення Олександр працював комплектувальником. Мріяв створити сім'ю.
З першого дня повномасштабної війни чоловік пішов захищати Батьківщину, написавши на прапорі України: «Тобі, Україно моя, і подих мій перший, і подих останній, тобі». Служив в рядах Національної гвардії України, у 3-му взводі оперативного призначення 3-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах), 3-х однойменних батальйону та бригади.
«Олександр був доброзичливим, справедливим, чуйним, сміливим. Мав багато друзів, які його поважали. Відрізнявся почуттям гумору. Для нас він був найкращим. Дуже бракує його посмішки, доброго слова, підтримки. Ми його дуже любимо і пишаємося ним», – написали рідні Олександра.
Захисника нагородили відзнакою «За звитягу та вірність» та годинником від командування Нацгвардії України, а вже посмертно – орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали Олександра на Алеї Слави Харківського міського кладовища №18 (18 квартал 8 ряд 7 місце).
