Євген родом з міста Дніпра, проте все життя прожив у Запоріжжі. Там навчався у школі. Потім закінчив Запорізький металургійний фаховий коледж, здобув фах машиніста тепловоза. Працював на заводі «Запоріжсталь». У вільний час займався бальними танцями разом із дружиною, любив фотографувати, вивчав астрологію.
Під час повномасштабного вторгнення окупантів чоловік захищав свою країну у лавах Збройних Сил України. Проходив службу в 54-ій окремій механізованій бригаді імені гетьмана Івана Мазепи. Був оператором БПЛА. Разом із побратимами боронив Донеччину.
«Багато людей знали і любили Євгена, молилися за його життя, але він загинув за нашу Батьківщину і разом з ним згасло світло, яке він дарував людям. Він робив світ і людей навколо себе кращими, був безмежно доброю й талановитою людиною. Подвиг його безсмертний, а біль наш невгамовний», – зазначила дружина воїна Таїсія.
Посмертно боєць був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали Героя на кладовищі Святого Миколая у Запоріжжі.
У Євгена залишилися батьки, брат, дружина, син, донька, інші рідні, друзі та побратими.
