Олег народився у місті Звягель Житомирської області. Навчався у місцевому ліцеї №4. Потім вступив до Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові.
Після випуску офіцер потрапив на службу до лав 30-ї окремої механізованої бригади іменя князя Костянтина Острозького ЗСУ. Воював в ООС на Донбасі. Неодноразово був відзначений командуванням нагородами.
Під час повномасштабного вторгнення Олег обіймав посаду командира самохідної артилерійської батареї у своїй бригаді. Разом із побратимами з перших днів обороняв Україну від російських окупантів. Влітку був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
«Гармати не замовкатимуть, поки окупанти на нашій землі. Залізо ламається, але мої хлопці – вогонь», – сказав Олег в один із перших днів війни. До останнього подиху за нас, до останнього подиху пліч-о-пліч зі своїми побратимами, до останнього подиху на полі бою. Ми втратили найкращу людину, офіцера-професіонала, Героя. Не маємо права забувати ціну свого мирного життя», – розповіла дружина офіцера Марта.
«Не вистачає слів, щоб передати смуток, який чорним крилом торкнувся не лише сім’ї, а й всіх нас. Розділяємо біль близьких і рідних воїна та схиляємо голови в глибокій скорботі. Дякуємо Вам за сина України. Нехай опіка Всевишнього полегшить гіркоту втрати найдорожчої для Вас людини, а слова підтримки допоможуть перенести родинне горе. Пам’ятаймо захисника, що заплатив життям за мир і спокій на вільній українській землі. Царство Небесне та світла пам’ять Тобі, наш Герою! Герої не вмирають!» – зазначили у Звягельському ліцеї.
Поховали Олега у рідному місті.
Вдома на нього чекали дружина, батьки та сестра.
