Микола народився в селі Мала Кардашинка Херсонської області. Навчався в Сумській філії Харківського національного університету внутрішніх справ. Був кінологом. У 2014-2019 роках служив за контрактом у лавах в/ч 3056 Національної гвардії України. Брав участь в АТО/ООС. У 2019-2020 роках служив у Національній поліції України. Потім поїхав за кордон на заробітки. Після повернення на Батьківщину працював у організації з виробництва сіток.
З початком повномасштабного вторгнення чоловік знову поповнив лави НГУ та вирушив на захист своєї країни від ворога. Служив у 15-ій бригаді оперативного призначення імені Героя України лейтенанта Богдана Завади. Був головним сержантом.
«Мій коханий завжди говорив: герої – ті, хто віддав своє життя за Україну та нас усіх. Однак попри всі події, які траплялися, та все, що він робив, вважав недостатнім, і знав, що може зробити більше. З першого дня повномасштабного вторгнення він добровільно пішов до своєї частини у Херсоні, ні на крок не відступив та не шкодував. Він був дуже яскравою та позитивною людиною і завжди міг прийти на допомогу, підтримати. Це дуже важка втрата. Понад усе він боявся загинути, так і не лишивши після себе нічого і нікого. Дуже хотів донечку. Я ніяк не можу повірити в те, що мого коханого більше немає… Він останнім часом дуже часто говорив про смерть, наче готував мене до цієї тяжкої втрати, просив дати йому обіцянку про те, що я буду сильною, повторюючи постійно одне й те саме: «Ти ж знаєш, що я завжди в тебе вірив і буду вірити! Навіть, якщо не буду поруч! Ти дуже сильна і все зможеш! Я дуже-дуже тебе кохаю, я завжди буду поруч навіть якщо мене не стане! Ти просто тримайся, прошу!». Останній раз перед його загибеллю я приїжджала до нього в Запоріжжя 1 квітня 2023-го, а 4 квітня зранку він останній раз міцно мене обійняв і відправив у Миколаїв…» – розповіла наречена полеглого воїна Дар’я.
Поховали нацгвардійця на Алеї Слави цвинтаря в селі Матвіївка Миколаївської області.
