Ігор Васильович народився в селі Баштанівка Одеської області. Закінчив місцеву школу. Пройшов строкову військову службу. У мирному житті працював охоронником у супермаркеті в Одесі.
Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік долучився до лав Військово-морських сил Збройних Сил України. Службу проходив у 505-му батальйоні 37-ї окремої бригади морської піхоти. Виконував бойові завдання сміливо та впевнено, через це був надійним побратимом.
«Я – його кума, хрестила його доньку. Прожили на одній вулиці 10 років... Дуже добрий чоловік, який завжди прийде на допомогу. Мав золоті руки, все вмів зробити, добросовісний, людяний. Дуже шкода, що так мало відвено прожити таким людям. Як він писав в соціальних мережах «Не соромно бути бідним, а соромно бути дешевим», так от він не був дешевим, а навіть навпаки. Таких мало. Людина, яка віддасть останнє, щоб допомогти», – розповіла Анна Владова.
4 лютого 2024 року Ігоря поховали в рідному селі.
Вдома на нього чекали мама, брати, донька, рідні, близькі та друзі.
