Володимир народився у селі Підгір'я на Івано-Франківщині. У школі був активним, брав участь у різних заходах. Займався спортом і музикою. Після військово-спортивного ліцею закінчив Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, здобув фах історика. У студентські роки влаштувався на роботу вихователем у дитячий табір, відтоді щоліта повертався туди. Пройшов строкову військову службу. Потім працював за кордоном. Любив ходити в гори. Під час походу зробив пропозицію своїй коханій Христині. Вони одружилися у 2021 році.
Коли почалася повномасштабна війна, Володимир повернувся до України. Приєднався до лав 109-го батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади ЗСУ та вирушив на передову. Разом із побратимами брав участь у обороні Київщини. Потім вирушив на Донеччину.
«Володимир був гідною людиною, справжнім захисником. Коли почалася повномасштабна війна, він одразу повернувся додому захищати Батьківщину. Завжди казав, що це обов'язок кожного справжнього чоловіка: «Хто, якщо не я!» Володимир був надзвичайно добрим, відданим, справжнім. Дуже любив життя, свободу, дітей і гори», – розповіла дружина захисника Христина.
Посмертно Володимир нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям».
Поховали Героя у рідному селі.
У Володимира залишилися дружина, батьки, сестра, племінники та багато рідні.
