Родом Дмитро з міста Дніпро. У 2006 році закінчив технікум ракетно-космічного машинобудування Дніпропетровського національного університету за спеціальністю «Зварювальне виробництво», у 2016-му – Український державний хіміко-технологічний університет за спеціальністю «Теплоенергетика». Мріяв про власну справу у сфері водопостачання та водовідведення. Мав безліч хобі та захоплень – футбол, волейбол, катання на лижах, підводне полювання, риболовля, ковзани, ролики, каяки. Близько 10 років пропрацював у КП «Дніпроводоканал», пройшов шлях від газозварювальника до начальника дільниці в Чечелівському районі.
З початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини. Розпочав службу у в/ч 3101, був залучений до охорони стратегічно важливих об’єктів у Києві. У квітні 2023 року перевівся до 3-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України. Обіймав посаду командира 1-го відділення 1-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах), 2-го взводу. Брав участь у бойових діях на території Запорізької області.
«У Дмитра був життєвий девіз – не вмію не вміти. І він, справді, умів все. Міг зробити будь-що – полагодити, відремонтувати, змайструвати, збудувати, все робив сам. Мав дивовижне, своєрідне почуття гумору. Завжди казав, що він буде кумедним дідом. Завжди був готовий прийти на допомогу та підтримати рідних, друзів, знайомих. Дмитро був нашим надійним тилом, міцною опорою та підтримкою, сильний духом, готовий захищати та оберігати, без нього все життя розбилося, розлетілося на дрібненькі друзки. Наш Діма завжди був і залишиться в нашій пам'яті і наших серцях люблячим, турботливим, уважним, чуйним, добрим, всерозуміючим чоловіком, батьком і сином», – розповіла дружина Анастасія.
Поховали захисника на Алеї Героїв Краснопільського цвинтаря міста Дніпро.
У Дмитра залишились дружина, донька та батьки.