Володимир народився 25 березня 1989 року в Києві. Закінчив спеціалізовану школу №264 з поглибленим вивченням англійської мови. Працював кухарем-універсалом у столичних ресторанах «Шляпа», «Декаданс», «Трипілля», а також в одному з черкаських закладів.
Після початку повномасштабного вторгнення пішов на фронт добровольцем. Служив у 32-й окремій механізованій бригаді.
За мужність, патріотизм та високу громадянську позицію Володимира нагородили медаллю «Честь. Слава. Держава».
«Син був добрим і чуйним, любив тварин і вирощував різноманітні рослини. У нього залишилися кішка та собака. Був відповідальним і сміливим, розумів, що йде на війну, і це його не зупинило. Він казав: «Мамо, якщо не я, то хто?». Перед загибеллю він написав: «Коли мене не стане, і ти на вулиці побачиш бродячого пса – подивись йому в очі, це можу бути я»», – згадала мама Людмила Кононенко.
Володимира Загорівського поховали на Лісовому кладовищі Києва.
У нього залишилися мати Людмила, сини-близнюки Слава і Даня, сестри Галина та Марійка.
