Володимир народився 19 січня 1978 року в Молдові. В дитинстві та юності літо проводив у бабусі й дідуся на Вінниччині. Закінчив Могилів-Подільський монтажно - економічний фаховий коледж, де здобув фах інженера-монтажника сталевих і залізобетонних конструкцій. В 2010 році разом з батьками переїхав у село Чорнорудка на Житомирщині. Багато років працював на будівництвах – за його участі постали десятки об’єктів. Пізніше змінив фах і став оператором газорозподільної станції.
Під час повномасштабної війни, 8 лютого 2023 року, Володимира призвали на військову службу. Обійняв посаду гранатометника 403-го окремого стрілецького батальйону 32-ї окремої механізованої бригади. На службі проявив себе як мужній і відповідальний воїн. Неодноразово виконував бойові завдання за лінією фронту. У ближньому бою отримав поранення руки, пройшов реабілітацію і, попри все, повернувся до строю, аби й далі захищати Батьківщину.
«Він був щирим, добрим, відданим своїм побратимам, завжди готовим підтримати інших. Сміливий і принциповий, він відстоював права своїх товаришів, проявляв лідерські якості у вирішальні моменти та здобув глибоку повагу серед своїх побратимів. Володимир був справжнім патріотом, який віддано боровся за свободу та незалежність України», – написала двоюрідна сестра Вікторія.
За мужність і відвагу Володимира Флоряка відзначили медалями «За оборону Куп’янська» і «За оборону рідної держави», нагрудним знаком «Ветеран війни», почесною відзнакою «За заслуги у важких боях».
Поховали захисника у Чорнорудці на Житомирщині.
У нього залишилася мати. Батько помер після втрати сина.
