Олександр Анатолійович народився у місті Ічня Чернігівської області. Навчався в школі N3, де закінчив девʼять класів. Після – 10 років працював на лісопилці, а далі займався виготовленням дверей, вікон і меблів на замовлення. Це була його улюблена справа. Останнім часом працював у компанії «Голдпак» різником.
6 квітня 2022 року Олександра мобілізували до лав Збройних Сил України. Він обіймав посаду стрільця-санітара у 118-ій окремій механізованій бригаді.
«Він був спокійний, лагідний, працелюбний. Дуже любив свого сина, усе для нього робив – і купував, і дарував. По господарству міг допомогти, тримав свинку, посадити на городі вмів, як під лінійку. Роботи не цурався. Зараз куди не глянь, усе його рук справа – там табуретка, яку він власноруч зробив, десь віконця поставив, а десь поштукатурив. Руки у нього були справді золоті», – розповіла мама Надія Миколаївна.
«Добрий, чуйний, він намагався всім допомогти. Любив дуже природу, збирав гриби та ходив на роболовлю. Багато вільного часу приділяв синові та родині», – додала колишня дружина Крістіна.
Поховали воїна у рідному місті.
В Олександра залишилися батьки, колишня дружина та син.
