Віталій народився й жив у Кривому Розі Дніпропетровської області. Навчався в школі №79. Хлопця виховували дідусь і бабуся.
«М’який, доброзичливий і з усмішкою ставився до світу. Дуже любив тварин. Умів дружити й підтримувати. Любив життя, поважав старших, цінував сім’ю, не уникав труднощів. Завжди брав участь у спортивних змаганнях, особливо захоплювався футболом», – розповіла двоюрідна сестра Юлія.
Після школи навчався в політехнічному фаховому коледжі за спеціальністю «Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання й автоматичних пристроїв». Пройшов строкову службу у 21-й окремій бригаді охорони громадського порядку імені Петра Калнишевського. Згодом підписав контракт і став до лав патрульного підрозділу цієї ж бригади.
8 лютого 2022 року Віталій був на ротації біля Маріуполя, там і зустрів повномасштабне вторгнення. 21 березня написав сестрі останнє повідомлення: «Зі мною все добре, я живий». За два дні він загинув внаслідок ворожого обстрілу.
Посмертно Віталія Заікіна нагородили нагрудним знаком «За заслуги перед містом» III ступеня та орденом «За мужність» III ступеня.
Оборонця Маріуполя поховали на Всебратському кладовищі у Кривому Розі.
У Віталія залишилися батько, рідний брат і двоюрідні сестри.
У квітні 2024 року в Кривому Розі на фасаді школи, де навчався Віталій, відкрили меморіальну дошку на його честь.
*** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
