Ігор народився в селі Олександрівка Одеської області. Після закінчення восьмирічної школи вступив в Одеський технікум зв'язку. Навчання не завершив, бо призвали на строкову службу. Після демобілізації працював на різних роботах. Самостійно опанував зварювальну справу, любив робити ковані вироби. Жив з родиною на Івано-Франківщині – в селі Смодна. Любив працювати в саду, висаджував плодові дерева та виноград. Ходив з дітьми рибалити і збирати гриби.
На другий день повномасштабної війни, 25 лютого 2022 року, Ігор був мобілізований до лав 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади ЗСУ. Служив на посаді старшого стрільця.
«Ігор був коханим та люблячим чоловіком і батьком. По дому все робив сам, жодних будівельних майстрів не шукав. Мав багато друзів. 25 лютого його призвали на службу. І відтоді його вдома не було. Жив із надією, що скоро буде перемога. Сподівався, що йому дадуть відпустку. Але не судилося», – розповіла дружина загиблого.
«Вічна пам'ять тобі, Ігорку. Ти назавжди будеш у нашій пам'яті як герой. Нехай земля тобі буде пухом», – написав знайомий загиблого Іван.
Поховали військовослужбовця на Алеї Слави кладовища в селі Старий Косів Івано-Франківської області.
Вдома на Ігоря чекали дружина Ольга і троє синів: Богдан, Андрій та Віктор.
