Сергій народився в селищі Ємільчине Житомирської області. Навчався в Ємільчинський школі №1. У цивільному житті працював на будівництві. Захоплювався риболовлею та мисливством.
У квітні 2021 року чоловік підписав контракт зі Збройними Силами України. Служив у лавах 30-ої окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Був механіком-водієм зенітно-ракетного взводу зенітно-ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону. Брав участь в ООС. З початком повномасштабної війни разом із побратимами продовжував боронити Україну від окупантів.
«Дуже любив своїх діточок, завжди приїжджав додому з гостинцями та обіймами. Завжди в очікуванні були, коли ж він приїде, щоб нарешті його побачити. Згодом вирішив піти в ЗСУ заради майбутнього своїх дітей. Був дуже добрим і щирим. Завжди міг прийти на допомогу… Кожен день нагадує про тебе, ми досі не віримо, що це сталося. Для нас ти досі живий в нашій пам’яті і спогадах про тебе веселого, люблячого, мужнього і героїчного тата й чоловіка. Ти завжди міг всім допомогти. Душа кожного разу болить від думки, що тебе немає. Кожного ранку перед роботою ми з тобою розмовляли, а тепер береш в руки телефон, але «абонент не може прийняти дзвінок». Нам дуже тяжко без тебе. Тепер ти – наш ангел-охоронець. Ти – справжній Герой України. Ми завжди будемо памʼятати про тебе тільки світле та вічне. Царство небесне, спочивай, вічна та світла пам’ять. Герої не вмирають. Вони носять звання Ангелів», – написала донька загиблого Альона Микульська.
Посмертно військовий нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, а також відзнакою «За заслуги перед Звягельським районом».
Поховали воїна на центральному кладовищі рідного селища.
У Сергія залишилися мама, дружина і троє дітей.
