Народився Любомир в селі Заріччя Івано-Франківської області. У 2003 році отримав освіту викладача музики і співів в Інституті культури і мистецтв Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. У мирному житті був приватним підприємцем у сфері будівництва, відновлення архітектурних пам'яток історії та культури, різьби по дереву, виготовлення дерев'яних меблів та виробів. З родиною проживав у Києві.
Під час повномасштабного вторгнення боронив Батьківщину в складі 23-го окремого батальйону спецпризначення Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького. Обіймав посаду снайпера.
Любомир нагороджений нагрудним знаком «Герой киянин» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
«Любомир був неймовірною людиною – добрий, веселий, харизматичний, сміливий, вольовий, душа будь-якої компанії. Грав на багатьох музичних інструментах. Безмежно любив свою єдину донечку, був з нею на одній хвилі. Ми прожили разом у шлюбі 15 років, 20 років були разом, 22 роки знайомі. Він – моя душа, моя половина, моя любов. Разом із ним назавжди померла частина мене. Але він завжди у моїх думках, у моєму серці. Поки житиму, для мене він завжди буде живим!», – розповіла дружина Ірина.
Поховали захисника у рідному селі.
У Любомира залишились дружина, донька, батьки, брат та сестра.
