Андрій Петрович родом з міста Шепетівка Хмельницької області. Здобув середню освіту. В цивільному житті був талановитим кухарем, готував в різних ресторанах Києва. Захоплювався своєю роботою та постійно вдосконалював навички, прагнув розвиватися й надалі.
Повномасштабне вторгнення змінило всі плани хлопця, тож він без вагань пішов захищати свою Батьківщину від російських окупантів. Андрій долучився до лав 67-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Був стрільцем штурмового відділення роти «Гонор», що в складі 1-го батальйону «Вовки Да Вінчі».
«Андрій був спокійною та доброю людиною. Ніколи не чула, щоб він кричав чи підвищував голос. Це була чудова і щира людина, життєрадісна. Він добровільно пішов на війну. Завжди ставилась до нього як до молодшого брата, оберігала, дуже любила і люблю. Завжди намагались з чоловіком йому допомогти в чомусь або підказати. На весіллі в нас він сказав: «Я знаю вас. Ви витримаєте всі перешкоди, які будуть тряплятися на шляху». Ці слова назавжди в серці. Таких, як він, мало. Герой. Дуже сміливий», – розповіла подруга загиблого Вікторія.
В Андрія залишилися мама, молодший брат, дружина, інші рідні, друзі та побратими.
