Сергій народився і жив у місті Волноваха Донецької області. Закінчив Донецький державний університет внутрішніх справ, здобув фах юриста. Працював у Волноваському відділі Державної виконавчої служби України, потім у банку. У вільний час дуже любив читати.
З початком повномасштабної війни чоловік пішов на військову службу до ЗСУ. Служив у 56-ій окремій мотопіхотній бригаді. Весь цей час перебував у гарячих точках Донеччини.
«Зі слів побратимів, Сергій був дуже відважним, цілеспрямованим і розумним. Він знав дуже багато, без перебільшення. Сергій не раз з хлопцями потрапляв під обстріли, де були ситуації, в яких мій чоловік виносив поранених побратимів у безпечне місце. Він ніколи багато не розповідав про свої досягнення на війні. Завжди казав: «Все потім розкажу». Мені було цікаво, коли настане те «потім», а він з посмішкою говорив: «Як тільки ми повернемо всі свої території додому, тоді все розкажу». Найбільшою заповітною мрією Сергія було звільнення рідної Волновахи. Але, на жаль, він не встиг», – написала кохана загиблого Марʼяна Тягун.
Поховали захисника на Алеї Слави цвинтаря у місті Дніпро.
У Сергія залишилися мама, двоє синів, цивільна дружина, рідні, друзі та побратими.
