Олексій народився у селищі Ворзель Київської області. У дитинстві переїхав з батьками до столиці. Там закінчив школу та здобув фах столяра у професійно-технічному училищі №7. Згодом оселився у місті Буча. Працював за спеціальністю на заводі «Антонов», потім – на будівництві.
З перших днів повномасштабного російського вторгнення чоловік приєднався до Бучанської ТРО та брав участь в обороні Бучі й Ірпеня на Київщині. Влітку приєднався до 241-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ та вирушив обороняти інші напрямки фронту.
«Дядя був дуже доброю людиною. Мені з ним було дуже легко спілкуватися, навіть поділитися чимось, він завжди вислуховував. Його вчинок та зроблене для України назавжди залишиться світлим прикладом для майбутніх поколінь», – розповіла племінниця полеглого бійця Катерина.
Поховали воїна у рідному селищі Ворзель.
В Олексія залишилися старші брати Михайло та Андрій, син Дмитро, донька Марія, інші рідні, друзі та побратими. Дітям на момент його загибелі було 17 та 15 років відповідно.
