Олександр народився у місті Токмак Запорізької області. Жив у місті Дніпро. Навчався у Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара та здобув фах гідробіолога. У мирному житті мав своє підприємство з виготовлення виробів з бетону. Любив готувати й подорожувати. Багато читав.
Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік воював за свою країну в складі Військово-морських сил ЗСУ. Олександр служив у 36-ій окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Разом із побратимами виконував складні бойові завдання на гарячих напрямках фронту.
«Мій батько був людиною з великою літери. Він любив людей, любив життя. Завжди всім допомагав і ніколи не скаржився, як би складно йому не було. Він завжди готовий був прийти на поміч і нічого не просив натомість. Він міг знайти вихід з будь-якої ситуації та мав золоті руки, які могли зробити будь-що. Він був моїм Героєм ще до війни і назавжди ним залишиться», – розповіла Олександра Зуб.
Поховали морпіха на Краснопільському кладовищі у Дніпрі.
В Олександра залишилися мама, кохана дружина та дві доньки, одна з яких вирішила продовжити справу батька та служити в ЗСУ.