Олександр народився 5 квітня 2003 року в місті Попасна на Луганщині. Коли йому було 4 роки, разом із мамою переїхав до села Озютичі Волинської області. Навчався на зварювальника, а у 18 років вступив до лав Збройних сил України. Любив активний відпочинок, цікавився книгами та комп’ютерними іграми.
Служив сапером у 703-й окремій бригаді підтримки.
«Мій син – моє серденько рідне. Хочу, щоб про нього пам'ятали. Він заслуговував на кращу долю», – написала його мати Наталія.
«Він був дивовижною людиною – завжди усім допомагав, ніколи нікого не образив. Мріяв поїхати в Карпати на відпочинок, придбати машину й власний дім. Мав багато цілей, але не встиг їх здійснити», – розповіла кохана дівчина Катерина.
Олександра нагородили орденом «За мужність» III ступеня, медалями «Ветеран війни» і «Незламним Героям російсько-української війни».
Поховали воїна в селі Озютичі.
У нього залишилися батьки, двоє братів, сестра та кохана дівчина.
