Дмитро був родом із села Гончарівка на Львівщині. У 2015 році закінчив Червоненське вище професійне училище та опанував професії електрогазозварника, коваля ручного кування та водія. Захоплювався розведенням голубів, риболовлею та футболом. У цивільному житті працював електрогазозварником. .
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Дмитро був на роботі в Польщі. Чоловік вирішив повернутися, щоб стати на захист України. Він долучився до лав 15-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України. Воював на посаді старшого механіка-водія розвідувального відділення взводу розвідки спеціального призначення батальйону оперативного призначення.
Захисника відзначили медалями: «За військову службу Україні» та «Ветеран війни».
«Дмитро був сміливим, добрим, щирим, чесним – саме цього завжди бракуватиме. Найщиріший і добрий друг, який нікому не відмовляв. Любив життя, завжди усміхнений, завжди кудись поспішав. Це була людина з великої літери. Мій син – моя гордість! Він завжди буде в наших серцях», – сказала його мама Руслана Ярославівна.
Поховали воїна у рідному селі.
У нього залишилися батьки, брат і бабуся.
