Олег Соколовський народився на Буковині. Раніше працював правоохоронцем. На пенсії влаштувався водієм вантажівки на завод «Кока-кола» у Великій Димерці.
24 лютого 2022 року поїхав у Броварський райвідділ Нацполіції, отримав табельну зброю, записався до тероборони і допомагав дільничному інспектору нести службу в селищі. Також Олег охороняв завод «Кока-кола», забезпечував його життєдіяльність, адже всіх працівників розпустили.
«З заводу було видно трасу з Чернігова, якою йшли на Київ російські танки. Олег їх рахував, записував, потім передавав нашим військовим. 8 березня російські війська зайшли до селища, а наступного дня розстріляли завод. Брат навіть після цього не пішов звідти. Прислав нам фото зруйнованих приміщень. Я казав йому, що там дуже небезпечно, він сам із одним іржавим пістолетом нічого не зробить. Просив його їхати додому. Але він казав, що як офіцер цього не зробить», – розповів молодший брат Олега Ігор.
17 березня Олег зателефонував матері. Сказав, що потрапив у полон до окупантів. Після цього зв'язок із ним зник.
2 квітня, після звільнення села Збройними Силами України, у підвалі одного з будинків знайшли тіла трьох чоловіків зі зв'язаними руками та вогнепальними пораненнями. Серед них був Олег. Експертиза показала, що найімовірніше його смерть настала 22 березня.
«Знайшовся чоловік, який жив через дорогу до того місця. Розповідав, що чув, як їх катували, як вони кричали», – додав Ігор.
Олега Соколовського поховали у селищі Красноїльськ Чернівецького району. Тут він народився, закінчив школу. Після цього вступив до автотранспортного технікуму, потім – до Львівського лісотехнічного інституту. Працював на різних посадах: від механіка в автотранспортному цеху до головного інженера. 1995 року пішов служити в органи внутрішніх справ, отримав звання майора.
«На початку 1990-х брат отримав роботу в ДАІ на Миколаївщині. Якось під час чергування в місті Снігурівка зупинив з колегами п'яного мотоцикліста. Коли пробували його зняти з мотоцикла з коляскою, той цілеспрямовано наїхав на Олега. Дуже покалічив ногу, йому загрожувала ампутація», – розповів брат.
Протягом дев'яти місяців лікарі боролися за ногу Олега. За сумлінне виконання обов'язків він отримав медалі та відзнаки МВС України різного ступеня. 2018 року на пенсії пішов працювати водієм на завод «Кока-кола» у Великій Димерці.
«Наш батько з ранку до ночі працював, тому старший на 11 років Олег був мені за нього. Він був для мене прикладом: гарно вчився, займався спортом, завжди акуратний, відповідальний, серйозний. Вболівав за Україну. Він не був звичайним цивільним, якого випадково вбили. Олег намагався щось зробити, щоби зупинити ту біду, яка йшла на Київ. Це його боліло. Він дуже любив свою країну», – сказав брат Ігор.
Олег Соколовський був розлучений. У нього залишилася мати, брат і донька від другого шлюбу.
У рідній школі Олега встановили дошку його пам'яті.
