В ніч з 12 на 13 березня біля станції Брусин у Донецькій області потяг Наталі, який їхав за людьми у місто Лиман, потрапив під обстріл. Коли це почалося, потяг стояв перед дамбою. У цей час на залізничному вокзалі у Лимані на нього чекали понад сто дітей з Донецької та Луганської областей.
Наталю зачепив осколок. Поки до потяга доїхала швидка, Наталі нічим не можна було допомогти. Вона загинула.
Наталії Бабічевій було 48 років. Жінка все життя прожила у Красногорівці, вчилася в Авдіївці, 27 років пропрацювала на залізниці.
Коли провідниці Наталі Бабічевій подзвонили й попросили вийти на евакуаційний рейс, вона швидко погодилася. «Вона сказала, що це – єдине, що вона може зробити, єдиний варіант, чим допомогти у цій війні – вивозити людей. Сказала: «Значить я буду це робити. І поїхала», – розповіла її подруга і колега Ірина Гайдай. Дев'ять днів потяг, на якому працювала Наталя, вивозив людей з усієї України – з Костянтинівки, Харкова, Краматорська, Лимана.
Наталія Бабічева дуже любила подорожувати. У неї залишився чоловік і донька, яка сказала, що «хоче бути такою ж сильною, як мама».
