Леонід народився у селі Подоли Куп’янського району Харківщини. Був слюсарем. У 2010-му пішов працювати на залізницю слюсарем аварійно-відновлювальних робіт 4-го розряду дільниці водопостачання станції Куп’янськ.
У складі аварійно-відновлювальної бригади забезпечував безперебійну роботу систем водопостачання селища Куп’янськ-Вузловий і лінійних станційних об’єктів.
Співробітники розповідають, що Леонід був дисциплінованим, кваліфікованим. Постійно підвищував свій професійний рівень. З усіма ввічливий. Проявив себе як ініціативний працівник під час введення в експлуатацію установок знезараження питної води і частотних перетворювачів по артезіанських свердловинах.
На початку повномасштабної війни Леонід зі сім’єю опинилися в окупації в селищі Куп’янськ-Вузловий. Там зникло електропостачання, газ, вода.
21 вересня 2022 року Леонід вийшов із дому, щоб набрати для родини води в людей, які мали водопостачання від генератора, і не повернувся.
Селище Куп’янськ-Вузловий Збройні Сили України звільнили 27 вересня 2022 року.
Згідно з довідкою слідчого відділу Куп’янського РВП ГУНП в Харківській області, 5 жовтня 2022-го на території Куп’янського силікатного заводу знайшли тіла двох цивільних людей зі слідами тортур. Їхні руки та ноги були зав’язані за спиною.
Одним із загиблих виявився Леонід, якого на вулиці схопили російські окупанти.
«До всього Леонід мав вогнепальне поранення в шию, був залитий цементом. Експертиза показала, що 1 жовтня він вже був неживий… Чоловік терпіти не міг окупантів. Найбільше він чекав, коли нас звільнять», – згадала дружина Світлана.
Поховали Леоніда 14 листопада 2022 року в Куп’янську.
«Чоловік був добрим і чуйним, чудовим сім’янином, найкращим батьком. Увесь вільний час присвячував дітям, спілкуванню з ними. Возив їх на всі можливі спортивні гуртки. Сам цікавився спортом. В молодості займався волейболом», – розповіла Світлана.
У Леоніда Козирєва залишились дружина, син і донька.
