Владислав народився у місті Києві. Навчався в Національному авіаційному університеті. Був активним, любив спорт та займався ММА. Останнім місцем роботи в цивільному житті був магазин «Sinsay».
Під час повномасштабного російського вторгнення хлопець приєднався до Збройних Сил України. Він служив у 3-й окремій штурмовій бригаді. Захопився військовою справою та почав будувати плани на майбутнє в цій сфері, але їм не судилося здійснитись.
«Владислав був життєрадісним, добрим і щирим. Був найбільшою опорою для рідних. Він мріяв про власну квартиру та сімʼю. Він був душею компанії, завжди підтримував і допомагав. У майбутньому хотів продовжувати військову карʼєру. Мені запамʼяталась його відповідь на питання, чому саме він пішов на захист країни. Він сказав: «А хто, як не я». Влад був справжнім патріотом своєї країни. Рішучий, відважний, мужній воїн, вірний друг і побратим», – розповіла його дівчина Анастасія Воробей.
Посмертно солдат Агеєв Владислав Андрійович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали молодого військового на Берковецькому цвинтарі столиці.
У Владислава залишилися батьки, бабуся, дядько, дівчина, рідні, друзі та побратими.
