Олександр народився у місті Бердичів Житомирської області. Закінчив Бердичівський медичний коледж та здобув фах фельдшера. Після випуску пройшов строкову військову службу. Згодом працював за фахом. У 2005-2016 роках жив у Миколаєві, де працював помічником начальника охорони. Займався улюбленим видом спорту – кіокушинкай карате. Брав участь у змаганнях різних рівнів, був у команді обласної Федерації. Виступав на чемпіонаті в Італії, мав коричневий пояс. Займав призові місця на турнірах. Збирав мінікопії автомобілів, колекціонував монети і марки.
Коли почалася російсько-українська війна 2014 року, пішов до лав ЗСУ. Брав участь в АТО/ООС. Отримав поранення. Під час лікування у шпиталі познайомився із майбутньою дружиною Наталею. Згодом освідчився. 2019 року переїхав до її рідної Волновахи на Донеччині. Там служив у бригаді швидкої медичної допомоги.
За два дні до повномасштабного вторгнення в Олександра мав закінчитися контракт, але він вирішив залишитися. Тож 24 лютого 2022 року чоловік продовжував нести службу як бойовий медик 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила.
«Був веселим, любив подорожувати, багато читав, захоплювався фантастикою. Не втрачав стійкості духу. Він був для мене цілим світом», – розповіла дружина загиблого Наталія.
Поховали Олександра на кладовищі в селищі Гришківці Житомирської області.
У нього залишилися мама, дружина і донька.
