Олег народився 24 вересня 1987 року в селі Струтин Золочівського району Львівщини. Закінчив Зборівський фаховий коледж Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя. З дитинства захоплювався футболом і волейболом. Працював на підприємстві «Укрспирт».
У 2014 році вступив до лав Збройних Сил України. Служив у місті Новий Калинів у складі 12-ї окремої бригади армійської авіації імені генерал-хорунжого Віктора Павленка, брав участь у бойових діях на Донеччині та Харківщині.
Після повномасштабного російського вторгнення служив механіком-водієм у розвідувальному відділенні 120-го окремого розвідувального полку.
«Мій коханий чоловік залишив роботу, дім, сім'ю та поповнив лави ЗСУ. Він гідно відстоював честь і гідність свого народу та повернувся на бойові позиції, де тривали запеклі бої, зі словами: «Я маю там бути, щоб мої сини росли у мирній Україні». Зі слів побратимів, він був справжнім воїном, безстрашним та відповідальним. Людина честі та мужності. Для багатьох став зразком незламності та міцності духу. Завжди допомагав усім, хто цього потребував. Мав дуже багато планів, які, на жаль, не встиг втілити в життя», – згадала дружина Марічка.
Поховали воїна у рідному селі Струтин.
«Мій чоловік загинув за два місяці до нашої десятої річниці одруження, всі наші мрії й плани на майбутнє зруйновані. Він більше ніколи не прийде додому, не обійме мене і не зможе радіти життю, не побачить, як ростуть наші синочки, яких так любив. Олег завжди буде в моїй пам’яті та серці, його сини завжди пам’ятатимуть свого тата-Героя. Він приєднався до небесного війська й назавжди залишиться тримати стрій», – додала дружина.
Вдома на нього чекали батьки, дружина та двоє синів.
