Антон Олександрович родом з міста Запоріжжя. Навчався в Запорізькій загальноосвітній санаторній школі-інтернаті №7. У цивільному житті працював у Державній службі України з надзвичайних ситуацій. Вільний час проводив із сім’єю.
Під час повномасштабної війни Антон став військовослужбовцем Збройних Сил України. Воював у складі 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха. Обіймав посаду командира стрілецького відділення. Разом із побратимами боронив Донеччину, де пройшов такі гарячі точки: Бахмут, Соледар, Вугледар, Зайцеве та Авдіївку. За ці бої був відзначений нагородами.
«Мій чоловік був веселою та доброзичливою людиною, найкращим чоловіком і батьком. Він завжди приходив на допомогу тим, хто її потребував», – зазначила Карина Баглай.
Посмертно Героя нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали Антона на кладовищі Святого Миколая в рідному місті.
Вдома на нього чекали дружина, троє дітей, сестри і брат. Найменшому сину на момент загибелі тата було 10 місяців.
