Олексій народився 14 березня 1994 року у селі Іршики Хмельницької області. Навчався у Великомацевицькій школі, а потім у Любарському професійному ліцеї за фахом електрогазозварювальника.

«У дитинстві був добрим, щирим. Любив багато читати книжки, особливо енциклопедії про світ. Багато допомагав мені по господарству. І навіть живучи в місті, маючи клаптик землі, сіяв квіти. У старших класах після уроків поспішав доглядати коней у фермера. Але завжди мріяв бути військовим. Коли побачив по телебаченню репортаж про морську піхоту, загорівся бажанням там служити», – розповіла мати Таїсія.

15 червня 2016 року мрія здійснилася – Олексій підписав контракт із 36-ю бригадою морської піхоти імені адмірала Михайла Білинського. Спочатку був розвідником-навідником, а у 2021-му став снайпером.

«Сину подобалося там служити. Завжди дзвонив і з захватом розповідав про хлопців, які були дружніми й завжди стояли один за одного. Про свої навчання, про стрибки з парашутом. Як він казав: «Це моє!». З 2016 по 2022 рік обороняв Широкине, Водяне, Маріуполь», – сказала мама.

У грудні 2021 року Бетмен поїхав на ротацію в Маріуполь, де його й застала повномасштабна війна. Коли місто почали брати в кільце, розмови з рідними стали дедалі рідшими. Олексій розповідав, що немає їжі, а воду доводилося пити з калюж чи зливати з батарей.

«У квітні 2022 року нам принесли сповіщення про смерть сина: що він загинув після авіанальоту під час прориву з заводу Ілліча на металургійний комбінат «Азовсталь». Його накрило плитами», – розповіла Таїсія.

За життя воїна нагородили орденом «За мужність» III ступеня.

8 травня 2025 року у селі Великі Мацевичі відкрили «Алею Пам’яті Героїв», на якій є портрет полеглого морпіха.

Станом на жовтень 2025 року тіло Олексія не поховане.

З рідних у нього залишилися мати, сестра, дружина, донька та син.

 

*** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.