Валентин народився і жив у Запоріжжі. Закінчив Запорізький будівельний центр професійно-технічної освіти. Пройшов строкову військову службу. Згодом заробляв ремонтами, займався підвісними стелями. Мав багато планів на життя. Мріяв про подорожі, власну родину і дітей. У вільний час любив грати у футбол і рибалити.
Коли почалася повномасштабна війна, чоловік одразу вирішив, що має йти захищати Україну від ворога. Попри те, що рідні були проти, він потайки все ж приєднався до лав українських захисників. Ніс службу у 111-й окремій бригаді територіальної оборони Збройних Сил України. Був командиром відділення. У складі свого підрозділу Бен боронив Луганщину й Донеччину.
«Він мав різноманітні хобі. Брав своїх племінників та йшов грати з ними і своїми друзями у футбол. Їздив із сестрою та її чоловіком на риболовлю. Або просто з друзями гуляв. Дуже йому подобалось взимку ходити на каток. У нас біля дому недалеко є курган, де всі каталися на санчатах, це він дуже любив. Він був дуже веселий і легкий на підйом, друзі з ним ніколи не сумували! Він дуже любив бути в центрі уваги», – розповіла мама полеглого воїна Світлана.
Поховали захисника на кладовищі Святого Миколая у рідному Запоріжжі.
Вдома на Валентина чекали мама, сестра і племінники.
