Андрій народився в місті Армавір у Краснодарському краї РФ. Жив у Харкові. У 1989 році закінчив пожежний технікум №30 (нині Національний університет цивільного захисту України). Протягом 20 років працював пожежником, а потім став далекобійником – завжди обожнював машини, дорогу та свободу.
У січні 2024 року чоловік долучився до Збройних Сил України. Служив у 151-й окремій механізованій бригаді. Обіймав посаду командира пожежного взводу.
«Андрій був людиною з великої букви. Добрий та чуйний. Завжди посміхався та ніколи не скаржився на труднощі. Людина-позитив. На початку війни він вивозив друзів і знайомих в безпечні місця, потім волонтерив у Харкові, возив гуманітарну допомогу. Не відмовляв у допомозі нікому. А з 5 січня 2024 року став на захист Вітчизни. Він був найкращою людиною. Це дуже важка та страшна втрата для нас. Йому лишалося до демобілізації вісім місяців. 2 жовтня 2025 року йому мало б виповнитися 60 років. У нього були дуже великі плани на життя. Нам всім дуже не вистачає його», – розповіла дружина Світлана.
Поховали військового на Алеї Слави кладовища №18 у Харкові.
У нього залишились дружина, донька, онук та онука.
