Денис народився у місті Біла Церква Київської області. У 2007 році закінчив Фастівський центр професійно-технічної освіти, де здобув професію повара-кондитера. Пройшов строкову службу у внутрішніх військах. Під час служби був неодноразово нагороджений грамотами за сумлінне виконання своїх обов'язків. Обожнював риболовлю та подорожі. Особливо йому подобалися старовинні міста, замки та фортеці. Міг гуляти там днями та роздивлятися дрібниці.
З першого дня повномасштабного вторгнення Денис приєднався до лав місцевої тероборони та став на захист рідного міста. А вже з літа обороняв рідну країну у складі Збройних Сил України. Служив у 72-ій окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців. Був стрільцем-помічником гранатометника. Мав позивний Ден. Разом із побратимами брав участь у боях за Бахмут, Майорськ, Горлівку та Павлівку на Донеччині.
«За весь період жодного разу не був вдома. Завжди казав, що ще не час, що потрібно вибивати ворога. Обіцяв, що все буде добре. Неодноразово позиції попадали під обстріл, були втрати особового складу, поранення побратимів, але він казав, що везунчик. Були випадки, коли міни розривались буквально за метр від нього, а його дивом не зачіпало. Неможливо описати весь біль батьків, родини. Дуже сумуємо і любимо. Дениска – наш Янгол з великим серцем і неймовірно блакитними очима», – розповіла сестра загиблого Віра.
Поховали воїна на Алеї Слави кладовища «Сухий Яр» у рідному місті.
У Дениса залишилися батьки, дві сестри та двоє маленьких синів.
