Олег народився та жив у місті Прилуки Чернігівської області. Навчався у місцевій школі №10. Згодом закінчив Прилуцьке професійно-технічне училище №34. З 2013 року працював на місцевому заводі «Belkozin Ukraine». Захоплювався технікою й автомобілями.
З початком повномасштабного російського вторгнення чоловік приєднався до лав Збройних Сил України. Пізніше став бійцем 4-ї окремої танкової бригади імені гетьмана Івана Виговського. Обіймав посаду командира відділення протитанкового взводу.
«Царство небесне тобі, Олеже! Ти був гарним другом, щирою та доброю людиною. Добряк з золотим серцем! Нехай земля буде тобі пухом. Вдячність тобі, Олежка! Герої не вмирають! Ти тепер з Богом!» – написала Олена Нечаєва.
«Загибель захисника – це величезна втрата для всієї країни, але водночас в мільйони разів більша втрата для родичів, близьких і колег. Ми висловлюємо наші співчуття та розділяємо скорботу з рідними Олега! Ми розуміємо, що обов’язок кожної людини, яка цінує життя, свободу та демократію, – пам’ятати та дякувати тим, хто віддав своє життя за ці цінності. Ми обов’язково увіковічнимо пам’ять про героя місцем шани та вдячності на нашому виробництві. Герої не вмирають!» – написали на сторінці підприємства, де працював боєць.
«Він був справжнім Героєм! Неможливо в це повірити! Щирі співчуття, його сім'ї та рідним! Всі, хто знав його, знають, що він був щирим, добрим – Людиною з великої літери! Царство Небесне та Вічна пам'ять», – зазначили у Прилуцькій громаді.
Поховали захисника у рідному місті.
В Олега залишилися мама, сестра, дружина і син.
